обснований
ОБСНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обснува́ти.
Стовпи, обсновані колючими дротами, на сніговому тлі здавалися неприродно чорними (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 292);
*Образно. Самотня людина завше обснована думками, як одинока груша-степівка осіннім павутинням (Мушк., Серце.., 1962, 66);
// обсно́вано, безос. присудк. сл.
Він одним словом.. розбив би внівець ці нужденні інтриги, якими тут обсновано її (Фр., VI, 1951, 279).
Словник української мови (СУМ-11)