обстилати

ОБСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех., розм.

1. Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати.

Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (Н.-Лев., III, 1956, 71).

2. рідко. Стелючи, обкладати, укривати з усіх боків кого-, що-небудь.

Дівка сина породила, Барвіночком обстелила (Нар. лірика, 1956, 280).

Значення в інших словниках

1. обстилати — обстила́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. обстилати — -аю, -аєш, недок., обстелити, -стелю, -стелиш, док., перех., розм. 1》 Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати. 2》 рідко. Стелючи, обкладати, укривати з усіх боків кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обстилати — ОБСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що, розм. 1. Стелючи що-небудь, покривати якусь поверхню; застилати. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (І. Нечуй-Левицький). 2. кого, що, рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. обстилати — Обстилати, -лаю, -єш сов. в. обстелити, -лю́, -леш, гл. Устилать, устлать. Ой обстели, моя мила, хусточками двір. Мет. 68. Барвінком обстелила. Грин. III. 272.  Словник української мови Грінченка