обторочений

ОБТОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обторочити.

На столі та на численних столиках — скатертини, обторочені мереживом ручної роботи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 104).

Значення в інших словниках

1. обторочений — обторо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обторочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обторочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обторочений — ОБТОРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обторочи́ти. На столі та на численних столиках – скатертини, обторочені мереживом ручної роботи (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах