обтрушувати
ОБТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, док., перех.
1. Струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, скидати з поверхні чого-небудь пил, сміття, сніг і т. ін.
Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Мирний, І, 1954, 333);
Захар довго топтався, збивав, обтрушував сніг, обмітав рукавицею чоботи (Горд., Чужу ниву.., 1947, 44);
Вінка вона поклала собі на спину, квіти обтрусила з спідниці і застигла на траві (Кучер, Чорноморці, 1956, 445);
// чим, від чого, рідко з чого і без додатка. Струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати що-небудь від пилу, сміття, снігу і т. ін.
— І де та нечисть набралася на полу! — крикнув Кайдаш, обтрушуючи сорочку (Н.-Лев., II, 1956, 353);
Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (Десняк, Опов.., 1951, 76);
— Тепер киркою обтруси з землі тоненькі корінці, обріж їх ножем (Коцюб., І, 1955, 206);
— Не кваплячись, очистила [Неля] гребінь від волосся, ..обтрусила плечі від волосинок (Вільде, Сестри.., 1958, 366).
2. з чого і без додатка. Трусячи, збиваючи, викликати опадання чого-небудь.
Обтрушували [люди] кедрові шишки (Донч., III, 1956, 55);
Над самою стежкою.. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука. Ми давно вже їх обтрусили, а звернули на бурю (Панч, На калин. мості, 1965, 23);
*Образно. Листопад обтрушував з дерев листя (Ю. Янов., І, 1958, 139);
// Трусячи, збиваючи, звільняти дерево, кущ від плодів.
А я хлопців не просила, Сама терен обтрусила (Чуб., V, 1874, 545);
Обтрусили вже яблуні білі і картоплю із поля везуть (Сос., І, 1957, 205).
3. Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти, колосся і т. ін.).
Листя обтрушують з крони своєї Янтарні платани алеї (Бажан, Роки, 1957, 199);
Обходить [Охрім Іванович] грядку жовтої пшениці, Огляне пильно кожний колосок. — Ти що тут шепчеш? І тобі не спиться, Стоїш в росі, обтрушуєш пилок? (Шпорта, Вибр., 1958, 78);
// Струшуючи, скидати з себе що-небудь.
Тополі Сині роси обтрушують з віт (Мал., Звенигора, 1959, 127);
*Образно. За тополями глибокою повінню вигинається небо, воно вже обтрусило зорі, очистилося від нічних барв (Стельмах, І, 1962, 99).
4. Сиплячи що-небудь, покривати, встеляти ним усю поверхню;
// безос.
Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Мирний, IV, 1955, 300).
5. тільки док. Те саме, що обшука́ти.
Гірко згинути я радий, — Розшукайте, де вона!.. Може, в пеклі де сховалась? Обтрусіть його до дна! (Крим., Вибр., 1965, 274).
Словник української мови (СУМ-11)