обтіпаний
ОБТІ́ПАНИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обті́пати.
2. у знач. прикм. Порваний, пошарпаний.
Витягши з гамана шматок засмальцьованого паперу, з обтіпаними краями,.. подав [Остап] голові (Мирний, І, 1949, 132);
*Образно. Зубожіло село [Піски]… Обшарпане, обтіпане… Тільки козачі хатки й біліють (Мирний, І, 1949, 205).
ОБТІ́ПАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обті́пати.
Обтіпане волокно.
Словник української мови (СУМ-11)