обуза

ОБУ́ЗА, и, ж.

1. розм. Те, що заважає, висить тягарем.

Що вона для матері? Тілько лишній рот,.. тілько лишня обуза (Мирний, І, 1954, 59);

Попала я тепер в кампанію перекладання наукових творів і не зчулася, як нав’язала собі на шию обузу в 280.. сторінок (Л. Укр., V, 1956, 287);

От скажуть деякі: взяв обузу Прославить віршами кукурудзу! (Мал., Листи.., 1961, 68).

2. діал. Натовп.

Бач якою обузою дітвора суне (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. обуза — обу́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обуза — -и, ж., діал. Натовп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обуза — ОБУ́ЗА, и, ж. 1. розм. Те, що заважає, є тягарем. Що вона для матері? Тілько лишній рот, .. тілько лишня обуза (Панас Мирний); Попала я тепер в кампанію перекладання наукових творів і незчулася, як нав'язала собі на шию обузу в 280 ..  Словник української мови у 20 томах
4. обуза — Обуза, -зи ж. Толпа. Бач якою обузою дітвора суне. Кобел. у.  Словник української мови Грінченка