обхаючувати

ОБХАЮ́ЧУВАТИ і ОБХАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮ́ЧИТИ і ОБХАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати.

Працьовиті руки миють вікна, тинькують призьбу, обхаючують стіни (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 157);

Дідова дочка закотила рукави, обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 89);

// Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду.

А я й забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно, щоб трохи обхаючить рабські злидні (Леся Українка, II, 1951, 231).

Значення в інших словниках

1. обхаючувати — обхаю́чувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обхаючувати — і обханючувати, -ую, -уєш, недок., обхаючити і обханючити, -чу, -чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. || Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обхаючувати — ОБХАЮ́ЧУВАТИ, ОБХАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮ́ЧИТИ, ОБХАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. Працьовиті руки миють вікна, тинькують призьбу, обхаючують стіни (А.  Словник української мови у 20 томах