обхаючувати
ОБХАЮ́ЧУВАТИ і ОБХАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮ́ЧИТИ і ОБХАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати.
Працьовиті руки миють вікна, тинькують призьбу, обхаючують стіни (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 157);
Дідова дочка закотила рукави, обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 89);
// Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду.
А я й забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно, щоб трохи обхаючить рабські злидні (Леся Українка, II, 1951, 231).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обхаючувати — обхаю́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обхаючувати — і обханючувати, -ую, -уєш, недок., обхаючити і обханючити, -чу, -чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. || Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обхаючувати — ОБХАЮ́ЧУВАТИ, ОБХАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮ́ЧИТИ, ОБХАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. Працьовиті руки миють вікна, тинькують призьбу, обхаючують стіни (А. Словник української мови у 20 томах