1. Словник української мови у 20 томах

обхаючувати

ОБХАЮ́ЧУВАТИ, ОБХАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮ́ЧИТИ, ОБХАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм., рідко.

Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати.

Працьовиті руки миють вікна, тинькують призьбу, обхаючують стіни (А. Шиян);

Дідова дочка закотила рукави, обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (О. Іваненко);

// Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду.

* Образно. А я й забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно, щоб трохи обхаючить рабські злидні (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обхаючувати — обхаю́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. обхаючувати — і обханючувати, -ую, -уєш, недок., обхаючити і обханючити, -чу, -чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. || Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обхаючувати — ОБХАЮ́ЧУВАТИ і ОБХАНЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮ́ЧИТИ і ОБХАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. Словник української мови в 11 томах