обхилений
ОБХИ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обхили́ти;
// обхи́лено, безос. присудк. сл.
З горба, де гіллям шовковиць Обхилено клубний дах, Розказує гучномовець, Що діється по світах (Вирган, В розп. літа, 1959, 156).
Словник української мови (СУМ-11)