обчухрувати

ОБЧУ́ХРУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Обдирати, оббивати, обламувати, обрубувати (гілля, листя і т. ін.).

З лугу вигонив панський луговий, з поближньої ліщини — побережник, а своїх верб нестане, щоб на паливо їх обчухрувати (Мур., Бук. повість, 1959, 4);

Старанно обчухрав [Терешко] дрібне гілля та висхле листя, чепурно одломив з другого боку й тепер мав доброго костура (Епік, Тв., 1958, 413);

Трасу рову уже позначили вербовими кілочками, з яких обчухрали кору (Сенч., Опов., 1959, 262);

*Образно. Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже, Щоб крилець хто не обчухрав! (Греб., І, 1957, 67);

// безос.

— Якби не захисна смуга — обчухрало б сад (Горд., Цвіти.., 1951, 21).

2. тільки док., перен., розм. Дуже побити.

— Як візьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете мені покорятись (Н.-Лев., II, 1956, 291).

3. перев. док., перен. Обманом, хитрощами відібрати майно, гроші.

[Петро:] Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (К.-Карий, II, 1960, 226).

Значення в інших словниках

1. обчухрувати — обчу́хрувати дієслово недоконаного виду обчухрува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обчухрувати — див. різати; рубати  Словник синонімів Вусика
3. обчухрувати — -ую, -уєш, недок., обчухрати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Обдирати, оббивати, обламувати, обрубувати (гілля, листя і т. ін.). || безос. 2》 тільки док., перен., розм. Дуже побити. 3》 перев. док., перен. Обманом, хитрощами відібрати майно, гроші.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обчухрувати — ОБЧУ́ХРУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Обдирати, оббивати, обламувати, обрубувати (гілля, листя і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
5. обчухрувати — ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови