обідати

ОБІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. Споживати їжу серед дня, між сніданням і вечерею; їсти обід.

[Сотник:] Настусю! поведи його в покої та нагодуй, бо він ще, може, й не обідав (Шевч., II, 1953, 168);

Петрусь лежить на постелі, дожидає обідати товариства… (Мирний, І, 1954, 338);

Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху (Гончар, Тронка, 1963, 271).

Вари́ти (навари́ти і т. ін.) обі́дати — готувати страви на обід.

— Сам собі, було, і обідати варю, і коні напуваю, і чоботи латаю (Кв.-Осн., II, 1956, 244).

Значення в інших словниках

1. обідати — обі́дати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обідати — див. ЇСТИ; п-к -АЮЧИЙ, що обідає, звиклий <�ставши> обідати.  Словник синонімів Караванського
3. обідати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
4. обідати — -аю, -аєш, недок. Споживати їжу серед дня, між сніданням і вечерею; їсти обід. Варити обідати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обідати — ОБІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. Споживати їжу серед дня, між сніданням і вечерею; їсти обід. [Сотник:] Настусю! поведи його в покої та нагодуй, бо він ще, може, й не обідав (Т. Шевченко); Петрусь лежить на постелі, дожидає обідати товариства...  Словник української мови у 20 томах
6. обідати — Обі́дати, -даю, -даєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обідати — Обідати, -даю, -єш гл. Обѣдать. Чи обідала, чи не обідала, аби рід одвідала. Ном. № 7274.  Словник української мови Грінченка