обідранка
ОБІ́ДРАНКА, и, ж., зневажл. Жін. до обі́дранець.
[Настя:] Сміховисько!..Сестра у третіх за чиновником!.. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці, задрипанці!.. (Кроп., II, 1958, 61);
Дивись ти — була замурзаною кріпачкою, — найпослідущою на селі обідранкою, а тепер — делегатка (Еллан, II, 1958, 8).
Словник української мови (СУМ-11)