овал

ОВА́Л, а, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга.

Де не піду — півкруг. Де не стану — овал. Пругами хмари оспи́нились. Колесом лист по дорозі (Тич., І, 1957, 142);

// Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру.

По дорозі стрічались дівчата, провінціальні кози, з блиском вогкого ока, з свіжим овалом обличчя, еластичними рухами тіла (Коцюб., II, 1955, 284);

Він побачив на грудях у матері металевий значок із червоною розеткою, з маленьким портретом Леніна в овалі (Донч., VI, 1957, 111).

Значення в інших словниках

1. овал — ова́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. овал — [овал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. овал — -у, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга. || Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. овал — ОВА́Л, а, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга. Овалом називають замкнуту криву, утворену спряженням дуг кіл (з навч. літ.); Де не піду – півкруг. Де не стану – овал. Пругами хмари оспи́нились. Колесом лист по дорозі (П. Тичина); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. овал — Ова́л, -лу; ова́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)