овал

ОВА́Л, а, ч.

Фігура, що має вигляд витягнутого круга.

Овалом називають замкнуту криву, утворену спряженням дуг кіл (з навч. літ.);

Де не піду – півкруг. Де не стану – овал. Пругами хмари оспи́нились. Колесом лист по дорозі (П. Тичина);

* У порівн. Вертоліт .. ліг на курс понад .. гладінню озера Ямбато, що великим овалом простяглося від нас на захід (Р. Іваничук);

Сад розташований овалом (Д. Бедзик);

// Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру.

По дорозі стрічались дівчата, провінціальні кози, з блиском вогкого ока, з свіжим овалом обличчя, еластичними рухами тіла (М. Коцюбинський);

Ярослав тепер дивився на Маргариту збоку, ніжний овал щічки, чорні брови, повні губи (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. овал — ова́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. овал — [овал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. овал — -у, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга. || Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. овал — Ова́л, -лу; ова́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. овал — ОВА́Л, а, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга. Де не піду — півкруг. Де не стану — овал. Пругами хмари оспи́нились. Колесом лист по дорозі (Тич., І, 1957, 142); // Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру.  Словник української мови в 11 томах