1. Словник української мови у 20 томах

овал

ОВА́Л, а, ч.

Фігура, що має вигляд витягнутого круга.

Овалом називають замкнуту криву, утворену спряженням дуг кіл (з навч. літ.);

Де не піду – півкруг. Де не стану – овал. Пругами хмари оспи́нились. Колесом лист по дорозі (П. Тичина);

* У порівн. Вертоліт .. ліг на курс понад .. гладінню озера Ямбато, що великим овалом простяглося від нас на захід (Р. Іваничук);

Сад розташований овалом (Д. Бедзик);

// Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру.

По дорозі стрічались дівчата, провінціальні кози, з блиском вогкого ока, з свіжим овалом обличчя, еластичними рухами тіла (М. Коцюбинський);

Ярослав тепер дивився на Маргариту збоку, ніжний овал щічки, чорні брови, повні губи (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овал — ова́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. овал — [овал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. овал — -у, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга. || Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. овал — Ова́л, -лу; ова́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. овал — ОВА́Л, а, ч. Фігура, що має вигляд витягнутого круга. Де не піду — півкруг. Де не стану — овал. Пругами хмари оспи́нились. Колесом лист по дорозі (Тич., І, 1957, 142); // Обрис чого-небудь, що нагадує таку фігуру. Словник української мови в 11 томах