оголюватися
ОГО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ОГОЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОГОЛИ́ТИСЯ, оголю́ся, ого́лишся, док.
1. Знімати з себе одяг; ставати голим, нічим не прикритим (про якусь частину тіла).
Замелькали капелюхи та шапки, оголювались людські лисини, скуйовджені чуприни (Збан., Сеспель, 1961, 330);
Прибулий зайшов до палатки, поставив біля койки чемоданчика, кинув плаща, поклав капелюха, оголився до пояса й рушив до умивальні (Ю. Янов., І, 1958, 535);
// Позбавляючись покриття, заслони і т. ін., ставати видимим для огляду, відкриватися для зору.
Парували, неначе закипали, мідні чаші розлогих дубів, і сумовито оголялися на смерть перелякані, трепетні осики (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 812);
Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці роси (Щог., Поезії, 1958, 173);
Відтоді минуло багато літ, обміліла невелика притока Дністра, оголилося узгір’я, залишився тільки дуб (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6).
2. перен. Ставати відкритим, неприхованим; виявлятися.
За ці роки війни і революції так оголилася грабіжницька суть капіталістичного ладу, .. що ледве чи хто зараз може щиро думати про відбудову старих суспільних відносин (Еллан, II, 1958, 239);
Це вперше за той час, відколи я попав у другу камеру, так чітко оголились протиріччя (Збан., Єдина, 1959, 162).
Словник української мови (СУМ-11)