огортати

ОГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГОРНУ́ТИ, огорну́, ого́рнеш, док., перех. Те саме, що обгорта́ти 1-6.

Причепурившись десь біля копанки на городі, огорнувши стан святковою запаскою, дівчина немов іншою стала (Ле, Наливайко, 1957, 10);

Чорна кашемірова сукня огортала її стан (Шиян, Вибр., 1947, 4);

Його кволе волоссячко нагадувало шовковисті ниточки, які огортають качан молодої кукурудзи (Хижняк, Килимок, 1961, 28);

Меланя з плачем припала до Данила, потім огорнула ніжними обіймами Тосю (Смолич, Мир.., 1958, 56);

Вже й йому [Запорожжю] не довго животіти; огортають його вороги з усіх боків, та воно й само далеко від своїх звичаїв поступилося (Мирний, V, 1955, 113);

Один став, великий, аж на дві верстви, огортав той шпиль сливе навкруги (Н.-Лев., І, 1956, 409);

Гриміла дорога, вставала курява, огортаючи бійців сірою хмарою (Гончар, III, 1959, 74);

Старий лось зітхнув глибоко, і біла хмарка пари, пробившись крізь його обмерзлі ніздрі, огорнула голову (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 53);

Як часом у тебе заграє Ухмилка на ясних устах, Мене мимохіть огортає Якийсь несподіваний страх (Стар., Поет. тв., 1958, 44);

Лихо, як ніченька, чорне, Так тебе часом огорне, Так тебе всього потисне, Що не дивився б на світ (Граб., І, 1959, 353);

Зворушливою увагою огорнули колгоспники-односельчани пораненого солдата (Вол., Самоцвіти, 1952, 126);

Запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (Стар., Облога.., 1961, 19);

Огорнула темрява кімнату, Спать давно уже пора дитині (Рильський, III, 1961, 319).

Огорта́ти (огорну́ти) по́глядом (зо́ром) — оглядати кого-, що-небудь.

Андрій підходить. Він хвилину стоїть, всіх зором огортає (Тарн., З дал. дороги, 1961, 459).

Значення в інших словниках

1. огортати — огорта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. огортати — ОБГОРТАТИ, обвивати, обмотувати; (- одяг) облягати, обтягати; (рукою) обіймати; (військом) обступати, оточувати; (хмарами) обволікати, затягати; (димом) оповивати, обкутувати, |п|окривати; (- чуття) поймати, охоплювати, брати; тлк.  Словник синонімів Караванського
3. огортати — див. обгортати  Словник синонімів Вусика
4. огортати — -аю, -аєш, недок., огорнути, огорну, огорнеш, док., перех. Те саме, що обгортати 1-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. огортати — ОГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГОРНУ́ТИ, огорну́, ого́рнеш, док., кого, що. Те саме, що обгорта́ти 1–6. Причепурившись десь біля копанки на городі, огорнувши стан святковою запаскою, дівчина немов іншою стала (Іван Ле)...  Словник української мови у 20 томах
6. огортати — огорта́ти обгортати (м, ср, ст) ◊ ше́вска па́сія огорта́є → пасія  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. огортати — обво́дити / обвести́ очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що, де. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось; роздивлятися. Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С. Васильченко); — Чи не завадив я вам?...  Фразеологічний словник української мови
8. огортати — ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ (ВГОРТА́ТИ), ВМО́ТУВАТИ (УМО́ТУВАТИ), ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше...  Словник синонімів української мови
9. огортати — Огорта́ти, -та́ю, -єш сов. в. огорну́ти, -ну́, -неш, гл. = обгортати, обгорнути. Візьме її та й огорне в ризу золотую. Шевч.  Словник української мови Грінченка