огрівати

ОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., перех.

1. Те саме, що обігріва́ти.

Місяць глядів на землю, купав її в магічнім сяйві, але не огрівав її (Коб., III, 1956, 519);

Пічка огрівала й другу класну кімнату (Коп., Лейтенанти, 1947, 122);

Речете, Що цар наш бог, І цар надія, І нагодує і огріє Вдову і сирот (Шевч., II, 1963, 379);

*Образно. Є в світі надія, що всіх огріва (Тич., II, 1957, 221);

Огріла [Оксана] очима, осяяла, побігла, шумлячи спідницею (Вас., II, 1959, 379).

2. перев. док., розм. Дуже вдарити чим-небудь.

Старий.. мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (Стельмах, II, 1962, 29);

Далі огрів [дядько] мене зо всії руки по плечах (Вовчок, І, 1955, 77);

Гайчура, що опинився тут випадково, хотів уже вийти з церкви, як один монах огрів його по голові дрюком (Панч, Гомон. Україна, 1954, 63).

Значення в інших словниках

1. огрівати — огріва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. огрівати — Обігрівати, зігрівати, нагрівати, отеплювати; (хату) опалювати; (душу) розраджувати; (києм) уперіщувати, приголомшувати.  Словник синонімів Караванського
3. огрівати — -аю, -аєш, недок., огріти, -ію, -ієш, док., перех. 1》 Те саме, що обігрівати. 2》 перев. док., розм. Дуже вдарити чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. огрівати — ОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. кого, що. Те саме, що обігріва́ти. Місяць глядів на землю, купав її в магічнім сяйві, але не огрівав її (О. Кобилянська); Пічка огрівала й другу класну кімнату (О.  Словник української мови у 20 томах
5. огрівати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови