одиначка

ОДИНА́ЧКА, и, ж.

1. Жін. до одина́к 1, 2.

Одиначка без матері, хоч і без земельки, та сама собі господиня! (Ле, В снопі.., 1960, 31);

*Образно. В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння.., запалило вкриту багрянцем пожовклого листя грушу-одиначку, що розкохалася за клунею комірника Зосима Бабури (Логв., Літа.., 1960, 6).

2. розм. Єдина дочка.

А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку, звали Химою (Вовчок, І, 1955, 50);

Вона була в них одиначка, тож родичі були певні, що ще лучиться їй якийсь королевич (Март., Тв., 1954, 333).

Значення в інших словниках

1. одиначка — одина́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одиначка — -и, ж. 1》 Жін. до одинак 1), 2). 2》 розм. Єдина дочка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одиначка — ОДИНА́ЧКА, и, ж. 1. Жін. до одина́к 1, 2. Одиначка без матері, хоч і без земельки, та сама собі господиня! (Іван Ле); Поясніть, що це воно таке – син одиначки? Що це, коли батька ні разу й у вічі не бачив! (О. Гончар); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. одиначка — Одина́чка, -чки, -чці; -на́чки, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. одиначка — Одиначка, -ки ж. 1) Единственная дочь. Батько й мати любили мене, одиначку, вельми. Г. Барв. 230. Що то вже одиначка! Ном. № 9324. 2) Рублевый кредитный билетъ. Він дав мені троячку, а я йому здачі одиначку, а мені осталось два рублі. Новомосковск. у. (Залюбов.).  Словник української мови Грінченка