однодушно
ОДНОДУ́ШНО, рідко. Присл. до одноду́шний.
Браві рушили послушно В комиші та однодушно Кинулись стежок шукать (Фр., XIII, 1954, 373);
Голосування оголошене не було, але всі.. однодушно підняли руки — за Галю (Смолич, Світанок.., 1953, 91);
Натовп однодушно привітав авто голосним "ура" (Епік, Тв., 1958, 518).
Словник української мови (СУМ-11)