однодушний

ОДНОДУ́ШНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що односта́йний 1, 2.

Домна похилилась, але не впала зовсім, стояла наперекір усім законам механіки, невмируща й нездоланна, викликаючи однодушне бажання допомогти їй випростатися (Ю. Янов., II, 1954, 111);

Ми йшли стрункою, однодушною лавою (Смолич, І, 1947, 7).

Значення в інших словниках

1. однодушний — одноду́шний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. однодушний — -а, -е, рідко. Те саме, що одностайний 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. однодушний — ОДНОДУ́ШНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що односта́йний 1, 2. Домна похилилась, але не впала зовсім, стояла наперекір усім законам механіки, невмируща й нездоланна, викликаючи однодушне бажання допомогти їй випростатися (Ю. Яновський); Ми йшли стрункою, однодушною лавою (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. однодушний — ОДНОСТА́ЙНИЙ (який виражає, виявляє спільну волю), ОДНОДУ́ШНИЙ рідше; ОДНОГОЛО́СНИЙ (при голосуванні — прийнятий усіма присутніми).  Словник синонімів української мови
5. однодушний — Одноду́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)