однокашниця
ОДНОКА́ШНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до однока́шник.
У приймальні її зустріла та ж сама.. кучерява секретарка — однокашниця дитинства (Баш, Надія, 1960, 153);
Сиділа [Ганна] і всміхалась до недавніх своїх однокашниць спокійно сяючою, кришталевою усмішкою (Гончар, Таврія,1952, 365).
Словник української мови (СУМ-11)