одношлюбність
ОДНОШЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Форма шлюбу і сім’ї — одночасне перебування в подружніх зв’язках лише з однією особою; моногамія.
Встановлюючи обов’язковість цивільного шлюбу, декрет зазначав, що заяви про вступ до шлюбу не приймаються радянським загсом від осіб, які вже перебувають у шлюбі. Таким чином, одношлюбність визнавалася основою радянського шлюбу (Рад. право, 2, 1960, 46).
Словник української мови (СУМ-11)