одубіння

ОДУБІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одубі́ти.

В тім стані одубіння можна було зробити з нею, що хто хотів (Фр., V, 1951, 421);

Твердого, смертного одубіння трупа не було (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 130).

Значення в інших словниках

1. одубіння — одубі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. одубіння — -я, с., розм. Стан за знач. одубіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одубіння — ОДУБІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одубі́ти. В тім стані одубіння можна було зробити з нею, що хто хотів (І. Франко); Твердого, смертного одубіння трупа не було (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах