оженіння

ОЖЕНІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. ожени́ти і ожени́тися.

Всі поздоровляли Радюка з оженінням, бажали йому щастя-долі в новому житті (Н.-Лев., І, 1956, 618);

Коли оповів Дмитро Катерині свою бесіду з дєдем [татом] про оженіння, попала дівчина в задуму (Хотк., II. 1966, 83).

Значення в інших словниках

1. оженіння — ожені́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оженіння — -я, с. Дія за знач. оженити і оженитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оженіння — ОЖЕНІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. ожени́ти і ожени́тися. Всі поздоровляли Радюка з оженінням, бажали йому щастя-долі в новому житті (І. Нечуй-Левицький); Коли оповів Дмитро Катерині свою бесіду з дєдем [татом] про оженіння, попала дівчина в задуму (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
4. оженіння — Ожені́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)