оженитися

ОЖЕНИ́ТИСЯ, оженю́ся, оже́нишся, док., на кому, рідко з ким і без додатка. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися.

Кинув [Сергій] університет, оженився з простенькою міщанською дівчиною (Н.-Лев., V, 1966, 142);

Перед самою війною оженився Бабенко на якійсь сільській вчительці (Руд., Остання шабля, 1959, 172).

Значення в інших словниках

1. оженитися — ожени́тися дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оженитися — (про хлопця, чоловіка) узяти за дружину (жінку, жону); узяти за себе; узяти собі дружину; взяти заміж кого; розплести косу кому, нар.-поет.; зав’язати хустку (косу) кому, нар.-поет.  Словник фразеологічних синонімів
3. оженитися — [ожеинитиес'а] -н'ус'а, ожениес':а, ожениец':а, ожен'ац':а; нак. -нис'а, -н'іц':а  Орфоепічний словник української мови
4. оженитися — оженюся, оженишся, док., на кому, рідко з ким і без додатка. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. оженитися — ОЖЕНИ́ТИСЯ, оженю́ся, оже́нишся, док., на кому, з ким і без дод. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися. Кинув [Сергій] університет, оженився з простенькою міщанською дівчиною (І. Нечуй-Левицький); Перед самою війною оженився Бабенко на якійсь сільській вчительці (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
6. оженитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
7. оженитися — Ожени́тися, -ню́ся, -нишся гл. — з ким. Жениться. Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Я, каже, з тобою оженюсь. Г. Барв. 58. Оженився з тією дівкою. Грин. І. 183.  Словник української мови Грінченка