озутий
ОЗУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до озу́ти.
Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Коцюб., І, 1955, 129);
Він спочатку, позіхаючи, дивиться на небо, а потім гримить озутими на босу ногу чобітьми до дітей (Стельмах, І, 1962, 70).
Словник української мови (СУМ-11)