оказія
ОКА́ЗІЯ, ї, ж.
1. Дивний випадок, незвичайна подія.
Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара!.. Пробігло… зникло у ліску, А я навтікача додому Та про оказію таку І досі не хвалюсь нікому (Гл., Вибр., 1951, 187);
Люди.. поховались поміж деревом і дожидали — що воно справді за оказія, що так рано велено невід закидати (Мирний, І, 1954, 312);
// Те саме, що приго́да.
Якось одного разу переїздив він [купець] через невелике село, і трапилась з ним тут така оказія.. Назустріч йому вибіг чоловік і почав благати піти до нього за кума (Укр.. казки, легенди.., 1957, 258);
— Скажи нам, молодице, коли твій чоловік дістав кульку між ребра? Адже не тоді, як Гіца, мабуть, при другій оказії, бо рана гоїться вже (Коцюб., І, 1955, 381);
Після тієї оказії з собакою, якого я вкинув у димар, мабуть, з рік я на вулицю не показувався. Соромно було (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 100);
// Урочиста подія, звичайно непередбачена.
Пекарні в панотців тісні, то на кожну більш-менш велику оказію вже страву готовлять на дворі (Свидн., Люборацькі, 1955, 139);
До цього часу Ольга бувала в Народному домі лише з нагоди таких парадних оказій, як новорічний бал.., концерти, огляд мод, а ще в дитинстві — з нагоди ялинки (Вільде, Сестри.., 1958, 463);
— Я тут не голова колгоспу, а старший гість на сімейній оказії (Кучер, Прощай.., 1957, 78).
2. Зручний момент, випадок; нагода.
— Невже оце мені й не їхати?.. Як! Щоб я випустив із рук таку оказію?.. Ніколи! Поїду, сьогодні-таки поїду — та й годі!.. (Коцюб., І, 1955, 124);
Хлопці з лицемірно-скорботними обличчями слухали батюшку й крадькома моргали один на одного, радіючи веселій оказії (Вас., І, 1959, 122).
3. заст. Випадковий транспорт (підвода і т. ін.), яким можна по дорозі під’їхати куди-небудь, передати щось і т. ін.
Вони їхали до Лютовиськ заздалегідь, від села до села, оказіями, іноді йшли пішки навправці (Фр., VIII, 1952, 360);
Листопадова оказія знов не приставила листів, і Шевченко зовсім занепав духом (Тулуб, В степу.., 1964, 198);
— Не забувай про нас, присилай про себе вісточку з оказією (Кочура, Зол. грамота, 1960, 49);
Він ждав оказії, щоб під’їхати до свого села (Кучер, Дорога.., 1958, 224).
Словник української мови (СУМ-11)