окантовка
ОКАНТО́ВКА, и, ж. Смуга, яка окантовує що-небудь.
Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Смолич, VI, 1959, 11);
Максим.. пальцями заховує усмішку на відкопилених вустах, поверх яких весело вигинається зворушлива окантовка (Стельмах, І, 1962, 213);
В Огієнкового сина, в минулому петлюрівського офіцера, кременчуцьке ЧК знайшло в окантовці надруковану на шовку українським текстом директиву-пам’ятку (Гончар, II, 1959, 231).
Словник української мови (СУМ-11)