окантований
ОКАНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окантува́ти.
Мокроус ловко вставив примружене око в скельце теодоліта, окантоване блискучою міддю (Стельмах, На.. землі, 1949, 236);
Червоний, як після чарки, в бекеші, окантованій сивим смушком, саме розповідав [Митрофан] щось весело дядькам і сам голосно реготав з ними (Гончар, II, 1959, 152);
Обабіч майдан, окантований кількома рядками дерев: клен, акація, берест, плакуча верба (Коз., Нові потоки, 1948, 44).
Словник української мови (СУМ-11)