окопний
ОКО́ПНИЙ, а, е. Прикм. до око́п 2.
Торішні кураї, протряхаючи на вітрі та сонці, поволі бурішають, стають схожими на клубки окопного колючого дроту (Гончар, II, 1959, 10);
// Пов’язаний з перебуванням в окопах.
Повертаються з фронтів живі. Не скрізь радісні зустрічі. Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли в мільйонах сердець тривогу (Довж., І, 1958, 41).
Словник української мови (СУМ-11)