окремість

ОКРЕ́МІСТЬ, мості, ж.

1. Абстр. ім. до окре́мий 1, 5.

Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, — Довів він усе те з книжок (Сам., І, 1958, 171).

2. спец. Окрема частина чого-небудь цілого.

Друга функція нервової системи — це.. розклад різних складностей світу на окремості (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 103);

В м. Коростені граніт виступає у вигляді масивних скель, розбитих на величезні окремості (Геол. Укр., 1959, 204).

3. Геол. Властивість гірських порід розколюватися за певною системою на окремі шматки.

Зелені відміни туфоїдів з виразною пластинчастою окремістю звуться шальштейнами (Курс заг. геол., 1947, 65).

Значення в інших словниках

1. окремість — окре́мість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. окремість — [окрем'іс'т'] -мос'т'і, ор. -м'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. окремість — -мості, ж. 1》 Абстр. ім. до окремий 1), 5). 2》 спец. Окрема частина чого-небудь цілого. 3》 геол. Властивість гірських порід розколюватися за певною системою на окремі шматки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окремість — ОКРЕ́МІСТЬ, мості, ж. 1. Абстр. ім. до окре́мий 1, 5. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, – Довів він усе те з книжок (В. Самійленко). 2. спец. Окрема частина чого-небудь цілого.  Словник української мови у 20 томах