окіст

О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини — лопатка або стегно.

Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (Чаб., Шляхами.., 1961, 93);

// Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка.

Капрал вийшов і за хвилину знов увійшов, поклавши на стіл шматок селянського окосту (Досв., Вибр., 1959, 181).

Значення в інших словниках

1. окіст — о́кіст іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. окіст — ОКІСТ – ОКІСТЯ Окіст, окосту. Частина туші тварини – лопатка або стегно; шинка. Окістя. Сполучнотканинна оболонка, що покриває зовнішню поверхню кісток.  Літературне слововживання
3. окіст — окосту, ч. Частина туші тварини – лопатка або стегно. || Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окіст — О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини – лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (М. Чабанівський); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка.  Словник української мови у 20 томах
5. окіст — ШИ́НКА (копчене просолене м'ясо, перев. свиняче), ВУ́ДЖЕНИЦЯ діал.; О́КІСТ, О́КОРОК розм. (приготовлене таким способом свиняче стегно). На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В.  Словник синонімів української мови
6. окіст — Окіст, окосту м. Лопатка (у людей и животныхъ). Конст. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68.  Словник української мови Грінченка