окіст
О́КІСТ, о́косту, ч.
Частина туші тварини – лопатка або стегно.
Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (М. Чабанівський);
// Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка.
Капрал вийшов і за хвилину знов увійшов, поклавши на стіл шматок селянського окосту (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)