1. Словник української мови у 20 томах

окіст

О́КІСТ, о́косту, ч.

Частина туші тварини – лопатка або стегно.

Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (М. Чабанівський);

// Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка.

Капрал вийшов і за хвилину знов увійшов, поклавши на стіл шматок селянського окосту (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окіст — о́кіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. окіст — ОКІСТ – ОКІСТЯ Окіст, окосту. Частина туші тварини – лопатка або стегно; шинка. Окістя. Сполучнотканинна оболонка, що покриває зовнішню поверхню кісток. Літературне слововживання
  3. окіст — окосту, ч. Частина туші тварини – лопатка або стегно. || Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окіст — ШИ́НКА (копчене просолене м'ясо, перев. свиняче), ВУ́ДЖЕНИЦЯ діал.; О́КІСТ, О́КОРОК розм. (приготовлене таким способом свиняче стегно). На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В. Словник синонімів української мови
  5. окіст — О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини — лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (Чаб., Шляхами.., 1961, 93); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Словник української мови в 11 томах
  6. окіст — Окіст, окосту м. Лопатка (у людей и животныхъ). Конст. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68. Словник української мови Грінченка