окіст
ОКІСТ – ОКІСТЯ
Окіст, окосту. Частина туші тварини – лопатка або стегно; шинка.
Окістя. Сполучнотканинна оболонка, що покриває зовнішню поверхню кісток.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окіст — о́кіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- окіст — окосту, ч. Частина туші тварини – лопатка або стегно. || Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окіст — О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини – лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (М. Чабанівський); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Словник української мови у 20 томах
- окіст — ШИ́НКА (копчене просолене м'ясо, перев. свиняче), ВУ́ДЖЕНИЦЯ діал.; О́КІСТ, О́КОРОК розм. (приготовлене таким способом свиняче стегно). На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В. Словник синонімів української мови
- окіст — О́КІСТ, о́косту, ч. Частина туші тварини — лопатка або стегно. Разом з двома своїми товаришами увійшов [матрос] неждано в хату.., поклав на лаву великий окіст телятини (Чаб., Шляхами.., 1961, 93); // Висолене і закопчене свиняче стегно; шинка. Словник української мови в 11 томах
- окіст — Окіст, окосту м. Лопатка (у людей и животныхъ). Конст. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68. Словник української мови Грінченка