окіт
ОКІ́Т, око́ту, ч. Роди в овець, кіз, котячих та деяких інших ссавців.
Антон встиг побувати і в кошарі та дізнатися, що вже розпочався окіт овець (Чорн., Потік.., 1956, 291);
// Одноразовий приплід однієї тварини або групи тварин.
— Таке вродилось [ягня], та ще й не одне: троє таких калічок в сьогорічному окоті… (Гончар, Тронка, 1963, 6).
Словник української мови (СУМ-11)