оленячий
ОЛЕ́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до о́лень.
Він, хоч і не почув рику, але натрапив.. на оленячий слід… (Скл., Святослав, 1959, 14);
Морозне повітря наповнилось костяним шумом оленячих ратиць (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93);
Пахощі міцної кави сповнюють літак, змішуючись із запахами свіжої картоплі, мороженої риби, оленячих шкур і бензину (Перв., Дикий мед, 1963, 3);
Оленяча упряжка;
// Пошитий з шкури оленя.
Вадим посміхається.. Оленяча шапка насунута майже на брови, погляд розчулений (Руд., Остання шабля, 1959, 52);
// Легкий, пружний, як у оленя (про ходу, крок).
Він ішов попереду легкою, оленячою ходою, і було йому на серці легко та свіжо (Гончар, І, 1954, 437).
Оле́нячий мох — білувато-сірий лишайник, який є основним кормом північних оленів у зимовий період; ягель.
Глибокі розколини кори вкривав сірий оленячий мох (Шиян, Гроза.., 1956, 22).
Словник української мови (СУМ-11)