оман

ОМА́Н, у, ч. (Іпиlа Неlепіит L.). Багаторічна трав’яна рослина родини складноцвітих з цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб.

Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Кобр., Вибр., 1954, 150).

Значення в інших словниках

1. Оман — Ома́н іменник чоловічого роду держава  Орфографічний словник української мови
2. оман — -у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих із цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оман — ОМА́Н, у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих з цілісними черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах
4. Оман — Держава в Азії, на Аравійському півостр., на узбережжі Оманської зат. та Аравійського м. Гори (вис. до 3083 м), височини й пустелі (Ер-Руб-ель-Халі); клімат тропічний сухий і дуже сухий; постійні ріки відсутні.  Універсальний словник-енциклопедія
5. оман — Оман, -ну м. раст. a) Inula Helenium. L. ЗЮЗО. І. 125. б) Verbascum nigrum. L. ЗЮЗО. І. 140.  Словник української мови Грінченка