онуччя

ОНУ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до ону́ча.

Панас переставив через поріг свої чоботища, в яких певно більше було онуччя, ніж ніг, і примостився біля Марії (Коцюб., II, 1955, 44).

Значення в інших словниках

1. онуччя — ону́ччя іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. онуччя — -я, с., розм. Збірн. до онуча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. онуччя — ОНУ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до ону́ча. Панас переставив через поріг свої чоботища, в яких певно більше було онуччя, ніж ніг, і примостився біля Марії (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах