оніміння

ОНІМІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. онімі́ти.

Раптом майдан перед театром застигає. Важко сказати, що це: оніміння з переляку чи з поваги (Полт., Повість.., 1960, 576);

*Образно. Спить вітер, в онімінні Хати на видноколі (Рильський, Зим. записи, 1964, 71).

Виво́дити (ви́вести) з онімі́ння — повертати кому-небудь здатність говорити, рухатися, відчувати.

Вивів його з оніміння голос комбрига, владний і злий (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9).

Значення в інших словниках

1. оніміння — онімі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. оніміння — -я, с. Стан за знач. оніміти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оніміння — ОНІМІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. онімі́ти. Раптом майдан перед театром застигає. Важко сказати, що це: оніміння з переляку чи з поваги (О.  Словник української мови у 20 томах