опанча
ОПАНЧА́, і́, ж. Старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща.
Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Щог., Поезії, 1958, 276);
Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 303).
Словник української мови (СУМ-11)