опанча
ОПАНЧА́, і́, ж.
Старовинний верхній одяг у вигляді широкого плаща.
Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Я. Щоголів);
Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)