1. Словник української мови у 20 томах

опанча

ОПАНЧА́, і́, ж.

Старовинний верхній одяг у вигляді широкого плаща.

Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Я. Щоголів);

Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опанча — Опанча́: — старовинний верхній одяг у вигляді широкого плаща [43] Словник з творів Івана Франка
  2. опанча — опанча́ іменник жіночого роду старовинний верхній одяг Орфографічний словник української мови
  3. опанча — -і, ж. 1》 Давньоруський верхній одяг, що мав вигляд широкого довгого плаща або бурки. 2》 Старовинний український верхній чоловічий і жіночий одяг до стану з рукавами і відлогою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опанча — ПЛАЩ (верхній широкий безрукавий одяг), ОПАНЧА́ заст., ОПАНЧИ́НА розм., заст., МА́НТА діал.; МА́НТІЯ (такий одяг, що спадає до землі); ПОРФІ́РА (довга пурпурова мантія). Брудом страшенним укритий Харон: .. Словник синонімів української мови
  5. опанча — ОПАНЧА́, і́, ж. Старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща. Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Щог., Поезії, 1958, 276); Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. Словник української мови в 11 томах
  6. опанча — Опанча, -чі ж. Епанча, родъ верхней одежды. Гол. І. 7. Гол. Од. 18, 45. Чуб. VII. 419. Ой скину я опанчу, тобі ніжки заверчу. н. п. Словник української мови Грінченка