опанувати —
опанува́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
опанувати —
див. опановувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
опанувати —
опанува́ти: ◊ най того опану́є, хто свого не шану́є (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
опанувати —
опано́вувати / опанува́ти себе́ (рідко собо́ю). Долати вияв почуттів, емоційне піднесення, переживання і т. ін.; заспокоюватися. (Евфрозіна:) Та що ти кажеш?!...
Фразеологічний словник української мови
опанувати —
ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм.
Словник синонімів української мови
опанувати —
ОПАНУВА́ТИ див. опано́вувати.
Словник української мови в 11 томах
опанувати —
Опанува́ти, -ну́ю, -єш гл. Овладѣть, завладѣть; охватить. От як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. І. 299. І пустиню опанують веселії села. Шевч. Опанував страх 2. Нехай тебе опанує лихая година. Харьк. г. Завзятість всіх опанувала. Котл. Ен. V. 68.
Словник української мови Грінченка