оплот
ОПЛО́Т, у, ч. Надійна опора кого-, чого-небудь.
Радянський Союз є оплот миру у всьому світі (Тич., III, 1957, 329);
Третій авіаційний парк був.. оплотом київських більшовиків: ні на одному з київських заводів не було такої численної більшовицької організації (Смолич. Мир.., 1958, 42).
Словник української мови (СУМ-11)