оповідний

ОПОВІДНИ́Й, а́, е́. Прикм. до о́повідь 1.

Оповідний жанр;

// Властивий оповіді, характерний для оповіді.

Як і Гоголь, Квітка [Квітка-Основ’яненко] широко користується.. оповідними синтаксичними зворотами, чим надає своїй мові невимушеної природності, простоти (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 79);

// Який містить оповідь (у 1 знач.).

Українські повістеві жанри дороманічної доби виросли на базі оповідного українського фольклору — оповідань, анекдотів, легенд, казок (Рад. літ-во, 1, 1967, 45).

Значення в інших словниках

1. оповідний — оповідни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. оповідний — -а, -е. Прикм. до оповідь 1). Оповідний жанр. || Властивий оповіді, характерний для оповіді. || Який містить оповідь (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оповідний — ОПОВІДНИ́Й, а́, е́. Прикм. до о́повідь 1. Оповідний жанр; // Властивий оповіді, характерний для оповіді. Як і Гоголь, Квітка [Квітка-Основ'яненко] широко користується ..  Словник української мови у 20 томах