оповідка

ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння 2, 3.

Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (Рудан., Вибр., 1937, 239);

Микола.., щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (Гжицький, Опришки, 1962, 27);

Пригадує, як колись у школі читала оповідку Стефана Цвейга (Літ. Укр., 8. XII 1967, 1).

Значення в інших словниках

1. оповідка — опові́дка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оповідка — див. бувальщина  Словник синонімів Вусика
3. оповідка — [опоув’ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док  Орфоепічний словник української мови
4. оповідка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповідання 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. оповідка — ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (С. Руданський); Микола.., щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В.  Словник української мови у 20 томах
6. оповідка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем).  Словник синонімів української мови
7. оповідка — Оповідка, -ки ж. Разсказъ. О. 1861. XI. Свид. 50.  Словник української мови Грінченка