Словник синонімів української мови

оповідка

ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем). Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання "Для загального добра" (Панас Мирний); Батьківщина зазнала великих мук: чи можна ж убгати їх в одну новелу, сонет, в мініатюру? (П. Тичина); Першу смішненьку оповідку ("Урок") я написав улітку 1917 року в місті Полтаві (О. Ковінька); В Коломні друкується збірка моїх повісток (А. Кримський); У мене є невеличка, давно вже написана, приповістка "День у дорозі" (Панас Мирний); Великого значення.. письменник (І. Франко) надавав жанрові оповідання, новели (з наукової літератури).

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. оповідка — опові́дка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. оповідка — див. бувальщина  Словник синонімів Вусика
  3. оповідка — [опоув’ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док  Орфоепічний словник української мови
  4. оповідка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповідання 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оповідка — ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (С. Руданський); Микола.., щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В.  Словник української мови у 20 томах
  6. оповідка — ОПОВІ́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що оповіда́ння 2, 3. Чи не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати..? (Рудан., Вибр., 1937, 239); Микола..  Словник української мови в 11 томах
  7. оповідка — Оповідка, -ки ж. Разсказъ. О. 1861. XI. Свид. 50.  Словник української мови Грінченка